Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запозичити

Запози́чити, -чу, -чиш, гл. Призанять, занять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОЗИЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОЗИЧИТИ"
Акура́тність, -ности, ж. Точность, аккуратность. Желех.
Випрохуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. випрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = випрошуватися, випроситися.
Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.
Несподівано нар. Неожиданно; нечаянно.
Піхотинець, -нця, м. = пішоходець. Два кінних, третій піший піхотинець. АД. І. 113.
Полоник, -ка, м. 1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. І. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. 2) Головастикъ.
Понадсмоктувати, -тую, -єш, гл. Надсосать (во множествѣ).
Роззявина, -ни, ж. Расщелина, отверстіе, пасть. Черном.
Трусик, -ка, м. Ум. отъ трусь.
Фугувати, -гую, -єш, гл. У кожевниковъ: разглаживать и очищать кожу штрихолем окончательно передъ дубленіемъ. Вас. 157.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОЗИЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.