Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Задвоя́кий, -а, -е. Двухъ родовъ. Астряби суть задвоякі: астряб великий і мавий.
Залаштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Задѣлать; починить, исправить. Годилося б залаштувати сю межу, де плуг переорав.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Овсім нар. = овсі. Борщ не кислий овсім.
Перегартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить наново.
2) Перекалить.
Передача, -чі, ж. Передача.
Помочи, поможу, -жеш, гл. = помогти.
Прошиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. проши́тися, -ши́юся, -єшся, гл.
1) Прошиваться, прошиться.
2) Проникать, проникнуть, пролѣзть. Я вночі сюди прошилась, ніби муха.
Страта, -ти, ж. 1) Потеря, утрата, трата. Або зиск, або страта. 2) Казнь.
