Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заподіяти

Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Безодголосний, -а, -е. Беззвучный.
Бескидувати, -дую, -єш, гл. Пасти скотъ на горахъ въ бескидах. Желех.
Вітролом, -му, м. Буреломъ, дерево, сломанное вѣтромъ.
Завиття́, -тя́, с. 1) Женская повязка, имѣющая видъ полотенца, обматываемаго вокругъ головы и шеи. Гол. Од. 27. Якась жінка у завиттю прийшла. Камен. у. 2) = завертка і. Ч. Г. В. 1858, № 17, 129.
Мохта́ль, -ля́, м. Мѣра нитокъ въ 10 и 5 пасомъ. ( Залюбовск.).
Перецінювати, -нюю, -єш, сов. в. перецінити, -ню́, -ниш, гл. 1) Переоцѣнивать, переоцѣнить. 2) Оцѣнивать, оцѣнить дороже чѣмъ слѣдуетъ.
Плужок, -жка, ж. Ум. отъ плуг.
Прозірність, -ности, ж. Прозрачность. Желех.
Простяжний, -а, -е. Длинный и отлогій. Гора не так крута, та дуже простяжна. Лебед. у. Простяжна гора. Н. Вол. у.
Рукодільство, -ва, с. Ремесло, кустарный промыселъ. Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОДІЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.