Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заподіяти

Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Верблюдка, -ки, ж. Раст. Epilobium tetragonum. Вх. Пч. І. 10.
Гало, -ла, с. 1) Шаръ. 2) Стекляный шаръ для глаженья. Полт. 3) Круглая поляна въ лѣсу. Н. Вол. у. 4) Круглое пространство на озерѣ, незаросшее водорослями. Н. Вол. у. 5) Лѣсное озеро. Н. Вол. у. Cм. Гал.
Лито́вський, -а, -е. = литвинський. литовський ціп на обидва бо́ки молотить — говорится о лгунахъ. Чуб. І. 262.
Отаманиха, -хи, ж. Жена атамана.
Побачення, -ня, с. Свиданіе. Желех.
Позакапувати, -пую, -єш, гл. Закапать что (во множествѣ).
Сохваляти, -ля́ю, -єш, гл. Восхвалять. А козак седить у корчмі та мед-вино кружає, корму сохваляє. ЗОЮР. І. 219.
Ськати, -ка́ю, -єш, гл. Искать (въ головѣ). Г. Барв. 261. Син твій, мати, в полі, в полі спочиває, над ним сидить чорний орел в головоньці ськає. Н. п.
Торити, -рю́, -ри́ш, гл. = торувати. Шейк.
Чембор, -ра, м. Полушелковая цвѣтная лента, которой опоясываются сверхъ пояса крестьянки въ стрыйскомъ у. Гол. Од. 71. Винесемо із гор шовку дівкам на чембори. Гол. IV. 4 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОДІЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.