Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заподіяти

Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОДІЯТИ"
Висунути, -ся. Cм. висувати, -ся.
Герсонути, -ну, -неш, гл. Броситься бѣжать, побѣжать изо всѣхъ силъ. З сінець вискочила та й герсонула до дому. О. 1862. VII. 38.
За́рядка, -ки, ж. Сметана. Желех. Вх. Зн. 20.
Кабала, -ли, ж. Гаданіе по картамъ. Желех. класти кабали. Гадать но картамъ. Желех.
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Н. п. Ум. копитце.
Наверті́ти Cм. навірчувати.
Позанедбовувати, -вую, -єш, гл. Оставить безъ вниманія (многихъ), пренебречь (многимъ). Старосвітські звичаї позанедбовували. К. (О. 1861. VI. 31).
Прибірний, -а, -е. Нарядный. На тобі сукні дуже прибірні. Чуб. V. 1127.
Розганятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. розігнатися, розженуся, -нешся, гл. 1) Разбѣгаться, разбѣжаться. Чуб. V. 163. Під ним кінь вороний розігнався. Чуб. 2) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Да розігналися малі діти, як чорная хмара. Чуб.
Розшити Cм. розшивати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОДІЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.