Відтикати I, -каю, -єш, сов. в. відіткнути, -ну, -неш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх.
Гаджуґа, -ґи, ж. Молодая смерека вышиной до трехъ метровъ.
Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. В городі царів син, а за городечком царівна.
Дженджерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. ? А шо, поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшемъ поѣздѣ).
Жґут, -та́, м. = джґут.
Инак, нар. Иначе. З почину світа було якось инак.
Мо́зу́ля, -лі, ж. = мозоля.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Розлучання, -ня, с. Разлука, разставаніе. Тяжке розлучання, моя мамцю, з тобов. Ум. розлучаннячко.
Хапужество, -ва, с. Взяточничество.
