Бездіяльний, -а, -е. Бездѣятельный.
Забреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. Красні лиця часто зраджають. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене?
Конче нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.
Лаз, -зу, м. 1) Преимущ. во мн. ч. Лазаніе. Минулись мої ходи через огороди; минулися мої лози через перелази. 2) Лѣсной проходъ звѣрей. 3) Лѣсная поляна. 4) мн. Нарѣзки полей, участки. Ум. лазо́к.
Нащо нар. Зачѣмъ, для чего, почему. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі? Нащо в Бога й день, як у козака місяць.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена.
Погурчати, -чу, -чиш, гл. = погуркотіти.
Тихо нар.
1) Тихо, негромко.
2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле.
3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Ум. тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає.
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.