куява
Куява, -ви, ж. 1) Плохая старая хижина. Отдаленное жилище. 2) Малоизвѣстная страна. 8) Крутой холмъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 336.
Том 2, ст. 336.