Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куций

Куций, -а, -е. 1) Короткій, кургузый. Козаченьку чорноусий, чому в тебе жупан куций? Мет. 114. 2) Малорослый. Повибігали якісь панночки, куці та бистрії, як сороки. МВ. І. 112. Да й не був він куций, то б то на зріст малий. Г. Барв. 306. Куца баба. Cм. баба. 3) Короткохвостый, безхвостый. Такий я добрий куций, як ти з хвостом. Чуб. I. 260. Пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Гліб. Далеко куцому до зайця! Посл. 4) Чортъ. Куцим або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає. Г. Барв. 306. Ум. куце́нький. У других дочки і в двадцять років ходять в куценькій сукні. Левиц. І. 140. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці. Гліб. 48.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 334.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЦИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЦИЙ"
Балик, (-ка?), м. Балыкъ. МУЕ. I. 48. (Добруджа).
Грюкотне́ча, -чі, ж. = Грюкнява.
Жар, -ру, м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. № 4388. Зося сиділа червона, як жар. Левиц. І. 312. Ум. жаро́к, жаро́чок.
Жо́рна, -рен, с. мн. см. жорно.
Получче нар. Лучше, получше. Скажи мені получче бідного невольника доглядати. АД. І. 210.
Пообвалюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и обвалитися, обвалятися, но во множествѣ.
Поприскакувати, -куємо, -єте, гл. Подскочить къ чему (о многихъ).
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Н. п. (О. 1861. II. Объясн. слов.). 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС. 1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в'язові. АД. І. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. І. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. І. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229). 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. І. 104. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. Шух. І. 165. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Розсвітити, -чу, -тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!... От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.
Сущик, -ка, м. Сухой баранокъ. Сим. 96. Св. Л. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЦИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.