Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кушнирь

Кушнирь, -ря́ и кушнір, -ра́, м. Овчинникъ, скорнякъ, мѣховщикъ. Вас. 153. Побачимось у кушніра на жертці. Ном. № 1968. Ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушнирі. К. ЧР. 214. Він був кравець і кушнір. Левиц. І. 101. Кушнір чинить линтварі і смушки на кожухи. О. 1862. І. 52.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУШНИРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУШНИРЬ"
Глушко, -ка, м. Глухой человѣкъ. Аф. 361.
Гри́вина, -ни, ж. Узкая полоса травы, оставляемая на сѣнокосѣ въ видѣ межи. Мнж. 178.
Затну́ти, -ся. Cм. затинати, -ся.
Моско́вець, -вця, м. = москаль 1. К. Дз. 115.
Обмацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. обмацатися, -цаюся, -єшся, гл. Ощупывать, ощупать себя или вокругъ себя. Обмацавсь — шило коло мене. Грин. II. 336.
Поволитися Cм. поволятися.
Постукувати, -кую, -єш, гл. Постукивать. Сяде верхом на кочергу, постукує єю по хаті. Чуб. І. 68.
Росплакатися, -чуся, -чешся, гл. Расплакаться. Ой устань, жінко Уляночко, бо росплакалось дитяточко! — Ой нехай плаче, росплачеться, а мені вже з ним не бачиться. Чуб. V. 789.
Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278.
Шморгатися, -гаюся, -єшся, гл. Дергаться (о веревкѣ, напр.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУШНИРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.