Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кучугура

Кучугура, -ри, ж. 1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. К. ЧР. 91. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде. ЗОЮР. І. 108. 2) Куча. Яка кучугура з'їдів, — хоч би на топливо брали. Полт. г. Кучугура й три оберемки (багато). Ном. № 7687.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧУГУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧУГУРА"
Гре́чність, -ности, ж. = Ґречність.
Золотогривий, -а, -е. Имѣющій золотую или золотистаго цвѣта гриву. Сів на золотогривого коня... і приїхав до царя. Рудч. Ск. І. 109.
Коржавіти, -вію, -єш, гл. Жесткимъ, твердымъ дѣлаться. Желех.
Мліг, (род.?), м. Мигъ. На мліг ока був рижий розсідланий. Федьк.
Обмівниця, -ці, ж. Клеветница. Желех.
Переваги-ваги, нар. Переваливаясь. А за ними кобзарь волох переваги-ваги шкандибає на конику, козакам співає. Шевч. 170.
Переступити Cм. переступати.
Повиморювати, -рюю, -єш, гл. Измучить, истомить (многихъ). Повиморював нас пан добре, поки діждались грошей. Харьк. у.
Потомство, -ва, с. Потомство. Гн. II. 129. Ти рятував народ свій вірний, потомство Якова благого. К. Псал. 175.
Уразливо нар. 1) Больно. 2) Обидно, оскорбительно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЧУГУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.