Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Кітловина, -ни, ж. Котловина? Воли (в полонинах) пасуться низом жолобами-долинами поміж двома горбами та кітловиною.
Лихоро́бство, -ва, с. Злодѣйство.
Людої́дний, -а, -е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Ті прославляли війну людоїдну.
Полаятися, -лаюся, -єшся, гл. Побраниться. Полаялись за масляні вишкварки.
Потому нар.
1) = потім 1. Я потому піду. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна.
2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому.
Простилати, -ла́ю, -єш, сов. в. прослати, -стелю́, -леш, гл. Простилать, простлать, разостлать. Я простелю жупанину, ти простелеш хвартушину.
Розстилати, -ла́ю, -єш, сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає.
Трахтовий, -а́, -е́ Проѣзжій. Шлях не трахтовий.
Ужовий, -а, -е. = вужовий.
