Здя́куватися, -куюся, -єшся, гл. Наблагодариться. Не здякуюсь. Так ті люде не здякувались.
Нако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!». От як сказала вона, так тут як зачало рубаться, котиться, складаться, — така купа накотилась... велика! Рубали дубину, дак дуб і накотився йому на ногу і потрощив у прах. 2) Набрасываться, наброситься съ укорами, бранью. Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав піячити!..
Невір-земля, -лі, ж. Нехристіанская земля.
Пробійчик, -ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ.
Рамтя, -тя, с. = рам'я.
Рибарити, -рю, -риш, гл. = рибалчити.
Скруг, -га, м. на скрузі. На ущербѣ луны. Йому на скрузі голова болить.
Сокове, -вого, с. Кислый куриный соусъ.
Тріскатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається.
Хабалиця, -ці, ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном.
