Гвоздички, -чків, м. мн. раст.: a) Tagetes patula L. б) — польові. Dianthus Casthusianirum L.
Лоба́нець, -нця, м. Иностранная золотая монета. То не червінці, а лобанці.
Назволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Стянуть много, многихъ въ одно мѣсто.
Покривати, -ва́ю, -єш, сов. в. покрити, -крию, -єш, гл. 1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за — для слави козацької сідельце покрити. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. 2) Закрывать, закрыть. Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. 3) — молоду. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. Cм. скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. покривають, окривають также дѣвушку, лишившуюся невинности. 4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. — Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала... — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Покинутая дѣвушка просить: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покривати значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!... Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? 5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просять гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. 6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива.
Попелище, -ща, с.
1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу.
2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився.
Порозселюватися, -люємося, -єтеся, гл. Разселиться (о многихъ).
Посолити, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила.
Прогнівати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, гл. = прогнівити, -ся. Ми вас просимо: не прогнівайтесь! Ісус прогнівався.
Укисати, -саю, -єш, сов. в. укиснути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться, сдѣлаться кислымъ (о тѣстѣ).
Хрестачний, -а, -е. Положенный крестообразно.