Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кучка

Кучка, -ки, ж. 1) Ум. отъ куча. 2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧКА"
Берізонька, -ки, ж. Ум. отъ береза.
Вітцевий, -а, -е. = батьків. Желех.
Градови́й, -а́, -е́. Градовой. Пищать, як дідько в градовій хмарі. Ном. № 12890.
Збри́зкати, -каю, -єш, гл. Побрызгать.
Костомаруватий, -а, -е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче. Г. Барв. 22.
Ли́шки II, меж. Окрикъ на телятъ. Мнж. 185.
Погарбувати, -бую, -єш, гл. = погарбати.
Сп'ясти, -ся. Cм. спивати, -ся.
Товчіння, -ня, с. 1) Толченіе. 2) Валяніе (сукна). Зміев. у.
Чепачок, -чка, м. Ум. отъ чепак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.