Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кучанин

Кучанин, -на, м. Житель кутка́ 2. Кучане — ті сусіде, що на одному кутку живуть. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 334.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧАНИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧАНИН"
Бжук, -ка, м. Навозный жукъ, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. ІІ. 27.
Домари́тися, -ри́ться, гл. безл. Находиться дома. Як сі домарило? Шух. І. 201.
Загля́нути Cм. заглядати.
Звідукі́ль нар. = звідколи. Дивись же ти, звідукіль його нема: пішов — ше сонечко не сідало, а й досі нема. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Здо́вга нар. Длинно. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Гол. ІІ. 17.
Неозорвий, -а, -е. Необозримый.
Очеретянка, -ки, ж. Птица: Silvia arundinacca. Вх. Пч. II. 14.
Піст, по́сту, м. Постъ.
Полинчик, -ку, м. Раст. Gnaphalium arvense. L. Черк. у.
Слізно нар. Слезно, со слезами. Стоїть місяць над горою, а сонця немає, мати сина в дороженьку слізно провожав. Чуб. V. 532.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЧАНИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.