Відволога, -ги, ж. Основное значеніе = відволода = відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого?
Відралитися, -люся, -лишся, гл. Окончить ралити.
Воропай, -пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Cм. еще
Горови́тий, -а, -е. Гористый.
Ґно́ття, -тя, с. Отрепье.
Жи́то, -та, с. Рожь. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Жита. Всходы, засѣянныя рожью поля. І повіявся гень поміж житами, тільки шапка та поверх колосся. Іде полями та житами до матері в гості. Ум. жи́течко, жи́тце. Загнали в клуню поросючку і восьмеро поросят, там і житцем їх підгодовуємо.
Зарабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Начать грабить.
Обтирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обітерти, обітру, -реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Обітре рукавом.
Посинити, -ню́, -ни́ш, гл. Посинить.
Чигати, -га́ю, -єш, гл. Подстерегать. Піднялись чужі на мене, на люю чигають душу.
