Відмокати, -каю, -єш, сов. в. відмокнути, -ну, -неш, гл. Отмокать, отмокнуть.
Дряпону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. 2) Сильно побѣжать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска!
Капець, -пця, м.
1) Кожаная обувь безъ голенищъ, опорки, туфли. Від злого давця бери й капця. А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці. ().
2) Родъ суконныхъ шитыхъ носковъ. Иногда къ нимъ пришивается продолженіе, охватывающее икры ногъ.
3) Переносно: конецъ, смерть. Як де нагрюкають якого жида, там йому й капець. Cм. капут.
Напува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. напоїти, -пою, -їш, гл. 1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Возик коня напував. Напій, напій, чорнявая, сірії , воли! 2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем.
Наро́д, -ду, м. Народъ.
Непотріб, -ба, м.
1) Все ненужное, негодное, плохое.
2) Негодникъ.
Полин, -ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вона її напувала гірким полином. Ум. полиночок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку.
Понасолювати, -люю, -єш, гл. Насолить (во множествѣ). Що-дня страву понасолюють, аж гірке.
Туподумство, -ва, с. Тупоуміе, тупость мысли.
Угачувати, -чую, -єш, сов. в. угати́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) = загачувати, загатити. Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. Пан б'є та муче людей, щоб мерщій вгачували (греблю).
2) Только сов. в. Ударить. Ото го вгатив.
