Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонористий

Гонори́стий, -а, -е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОРИСТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОРИСТИЙ"
Бистряк, -ка, м. Накожный сапъ. Волын. г.
Кулеба, -би, ж. Густой переваренный куліш. Мнж. 183.
Люби́тки гл. ум. отъ любити. Уже нам ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.
Мрі́ти, мрі́ю, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 82. За могилою могила, а там тільки мріє. Шевч. 8. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Н. п. Діти мріли в сутінку. Левиц. І.
Перемордувати, -ду́ю, -єш, гл. Перемучить, истомить.
Повійка, -ки, ж. Раст. Convolvulus arvensis L. Анн. 107. Вх. Пч. І. 9. Ум. повієчка. На городі повієчка. Грин. III. 525.
Пораненьку нар. Ранехонько. Ой у неділю рано-пораненьку, ой то ранніми зорями. ЗОЮР. І. 24.
Прищеплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. прищепитися, -плюся, -пишся, гл. Прививаться, привиться.
Спільність, -ности, ж. Общность, единеніе. До гурту, до громади, до спільности закликають. К. (О. 1861. І. 311).
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала. Гол. І. 172.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНОРИСТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.