Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонор

Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОР"
Відмінність, -ности, ж. Отличіе отъ чего.
Звезти́, -ся. Cм. звозити, -ся.
Оглав, -ву, м. Уздечка, недоуздокъ. Вх. Лем. 442.
Підкрутити Cм. підкручувати.
Починати, -на́ю, -єш, сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали. Макс. 2) = починатися. КС. 1882. XII. 487.
Різниченко, -ка, м. Сынъ мясника или торговца мясомъ.
Спідсподу нар. Снизу, со дна. Рк. Левиц.
Троюда, -ди, м. Забіяка. Федьк.
Хрунькати, -каю, -єш, гл. = хрокати 1. Гн. І. 129.
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. ІІ. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНОР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.