Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонор

Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНОР"
Виторочити Cм. виторочувати.
Зага́рливий, -а, -е. Усердный, горячій въ работѣ. Загарливий до роботи. Н. Вол. у.
Засмути́ти, -ся. Cм. засмучати, -ся.
Крисанина, -ни, ж. = крисаня. Ой того я хлопця люблю в жовтій крисанині. Гол. II. 825.
Наки́пчасто нар. О варящемся: много послѣ кипѣнія получается. Як насипчасто, то й накипчасто (Ном. № 12309), — значитъ: если много положить въ горшокъ, то много послѣ варки и получится. Cм. еще: Хоць ненасипчасто, аби накипчасто (Чуб. І. 256), т. е.: хотя на видъ и немного кладется, но получается много.
Налютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Назлобствоваться.
Подніпрянець, -нця, м. Житель поднѣпровья. Желех.
Ратушний, -а, -е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.
Розвертися, -рнуся, -нешся, гл. = розвернутися. Шух. І. 74.
Шосток, -тка, м. Шесть штукъ, шесть разъ. Одвіз я разів п'яток, чи шосток. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНОР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.