Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонити

Гони́ти, -ню́, -ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНИТИ"
Дуда́рик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Жерстяни́й, -а́, -е́. Жестяной. Купив собі самуварчик отой білий жерстяний. Харьк. Затрубили у жерстяний ріг у гетьманськім дворі. Мет. 436.
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Острушки, -шок, ж. 1) Цвѣты: кавалерскія шпоры. 2) Стружки. Чорт взявся стругати вовка, а з остружків зробилися шершні. Чуб. І. 52.
Спустити, -ся. Cм. спускати, -ся.
Стрибок, -бка, м. Скачекъ.
Стусати, -саю, -єш, гл. Толкать. Вх. Зн. 67.
Услужник, -ка, м. Прислужникъ.
Шалівка, -ки, ж. Шалёвка. Черк. у.
Шибен, -ни, ж. Шибениця. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.