Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонінник

Гоні́нник, -ка, м. Пастухъ (въ полонинах), перегоняющій овецъ изъ комори въ струнку, гдѣ ихъ доятъ. Шух. I. 193.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІННИК"
Бервінок, -нку, м. = барвінок. ЕЗ. V. 96.
Верблюжина, -ни, ж. Верблюжье мясо.
Вичваритися, -рюся, -ришся, гл. Выздоровѣть, поправиться. Мнж. 178.
Горува́то нар. Гористо. Новомоск. у.
Матірча́тий, -а, -е. = матірний. Желех.
Напоу́мити Cм. напоумляти.
Натоптаний, -а, -е. 1) Плотно набитый. 2) О головѣ: полная ума и знаній. Їй любо було одкривати світ його очім, утішно думати: з якою натоптаного головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30.
Пороздобрюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Раздобриться (о многихъ).
Прудитися, -джуся, -дишся, гл. Ловить у себя въ одеждѣ блохъ, вшей. Лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20.
Хвортувина, -ни, ж. = хвортуна. А потеряв я хвортувину через молоду дівчину. Чуб. V. 938.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.