горен
Го́рен и горн, -рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Палає, як горен. 3) Известковая печь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 311.
Том 1, ст. 311.