Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горбик

Го́рбик, -ка, м. Ум. отъ горб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 310.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРБИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРБИК"
Вайлюка, -ки, Ув. отъ вайло.
Ворог, -га, м. Врагъ. В щасті не без ворога. Ном. № 1714. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. Ум. ворі(о)женько.
Гика, -ки, ж. = гич. Вх. Лем. 403.
Грі́мко нар. Звучно.
Гру́н, -на, м. Холмъ, возвышенное мѣсто, горка. Угор. Ум. Груно́к. На грунку стояла. Гол. ІІ. 560.
Дба́ха, -хи, об. Рачитель, рачительница; пріобрѣтатель, пріобрѣтательница.
Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.
Миготли́вий, -а, -е. Блещущій. Желех.
Обгорода, -ди, ж. Ограда, палисадъ. Обгороди да шанці робили. Макс.
Обповзати, -за́ю, -єш, сов. в. обповзти́, -зу, -зеш, гл. Оползать, оползти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРБИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.