Вимочувати, -чую, -єш, сов. в. вимочити, -чу, -чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Випростати, -ся. Cм. випростувати, -ся.
Заги́лювати, -люю, -єш, сов. в. загили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросал его. 2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились.
Знівечити, -чу, -чиш, гл. Испортить; изуродовать, искалѣчить. Знівечив чоловіка. Десять літ неволі... знівечили, убили мою віру і надію.
Комисар, -ра, м.
1) Комиссаръ. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками.
2) Исправникъ. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: росержу комисара. Ум. комисарчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати.
Метчі́й нар. сравн. ст. отъ метко. Скорѣй. Я метчій до Марусі.
Набо́куватий, -а, -е. 1) Наклоненный въ одну сторону. Набокувата дорога. 2) Имѣющій выпуклость съ одной стороны (о деревѣ), стянутый съ одной стороны (о шарѣ). Набокувате яблуко.
Польовка, -ки, ж. = полювання.
Сіяч, -ча, м. Сѣятель. Ось вийшов сіяч сіяти.
Чернушечка, -ки, ж. Ум. отъ чернушка.
