Відучити, -ся. Cм. відучувати, -ся.
Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!
Лише́нь, сз. Ка, же. Куди вам! підіть лишень вмийтесь! Тривай лишень, Миколу звалиш! Геть лишень до ката! Стривай лишень! Чи чуєш? щось плаче за ворітьми.
Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. — Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає!
Любува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) — кого́. Любить; ласкать, осыпать любовными ласками. Чужі жонки любувати. Мій миленький іде тихою ходою з инчою милою, він її цілує, він її любує, а на мене, молоденьку, нагайку готує. На що люба любувала, з броду воду вибірала, кацарівно? 2) Выбирать по вкусу. Любує кобилу. 3) — на. Любоваться. Лубує на землю, що як писанка красується. Любував на вола.
Насунути, -ся. Cм. насувати, -ся.
Підмісити, -шу́, -сиш, гл. Подмѣсить. Глини мало підміси.
Синеня, -няти, с. Маленькій сынокъ.
Талановитість, -тости, ж. Даровитость, талантливость.
Умаляти, -ляю, -єш, сов. в. умалити, -лю, -лиш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров'я умалив?
