Дурнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. 2) Быть безъ употребленія. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт.
Жерства́, -ви, ж. 1) = жорства. 2) Родъ змѣи?
Захва́льшувати, -шую, -єш, гл. Заплутовать.
Літерату́ра, -ри, ж. Литература. Виставмо, миле браття, на високостях науки й літератури наше національне знамено. Українська література.
Небіжечка, -ки, ж. Ум. отъ небіжка.
Полив'яник, -ка, м. Горшечникъ, дѣлающій глазированную посуду, преимущественно миски.
Почорнілий, -а, -е. Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Почорнілий дах.
Роман, -ну, м. 1) Раст. a) Matricaria Chamomilla, ромашка. б) Chrysanthemum inodorum. 2) Романъ (лит. произведеніе). Писав романи. Ум. романець.
Стігло, -ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Cм. тирло.
Титарювати, -рюю, -єш, гл. Быть церковнымъ старостой. Мій дядько тоді титарював.
