Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитель

Гони́тель, -ля, м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. І. 315. 2) Гоняющійся за чѣмъ, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147. 3) Сгонщикъ людей на работу, на сходъ. Черниг. Подольск. 4) Надсмотрщикъ за работами въ полѣ. Рк. Левиц. 5) Вѣтрогонъ, шалунъ, непосѣда, сорви-голова. За цими гонителями і хати не натопиш. Брацл. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНИТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНИТЕЛЬ"
Бандазка, -ки, ж. = бандаж. Галиц.
Дрі́бен прил. = дрібний. А не піде дрібен дощик без чорної хмари. Мет. 85.
Загу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Развлечься чѣмъ-либо и забыть о нужномъ, задержаться, замѣшкаться изъ-за этого. Вх. Зн. 18.
Зачуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Защити́ти Cм. защищати.
Зди́рця, -ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Капралик, -ка, м. Ум. отъ капраль.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Натрунник, -ка, м. = натрумник. Вх. Зн. 40.
Роскошіти, -шію, -єш, гл. Дѣлаться роскошнѣе. Коси у їх роскошіють. Г. Барв. 293.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНИТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.