Додава́ти, додаю́, -є́ш, сов. в. дода́ти, -да́м, -даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Додава́ти ра́ди. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав регату: аж у Сібір завдано. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. — слова́ми. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш?
Доті́пуватися, -пуюся, -єшся, гл. Оканчиваться очисткой (о льнѣ, пенькѣ).
Збут, збу́ту, м. Сбытъ. Оце ж який на них збут великий.
Капцаніти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣднѣть.
Карман, -на́, м.
1) Карманъ. Ті каптани, та не ті кармани.
2) Небольшой изукрашенный мѣшечекъ, пришитый къ поясу и носимый женщинами.
Колокі́локъ, -лка, м. 1) Ум. отъ колокі́л. 2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ.
Мірошникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть мельникомъ.
Скрипотіти, -почу, -тиш, гл. = скрипіти. Ворітця скрипочуть.
Солодкомовий, -а, -е. Сладкорѣчивый, краснорѣчивый.
Сюрчання, -ня, с.
1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників.
2) Жужжаніе (веретена).
