Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонір

Го́нір, -нору, м. = Гонор. Стор. МПр. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІР"
Верблюжий, -а, -е. Верблюжій. Іоан був одягнений у верблюжий волос. Єв. Мт. I. 6.
Ґівґач, -ча и ґівґор, -ра, м. пт. Jynx torquilla. Вх. Лем. 407.
Коромола, -ли, ж. Крамола, заговоръ. Князі кують коромоли. О. 1861. III. Костом. 30.
Коршак, -ка, м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться. Чуб. І. 286.
Неборак, -ка, неборака, -ки, м. Бѣдняга. Ти, козаче-небораче, тяжко зажурився. Н. п.
Нещадим, -му, м. Пустыя щи. Мнж. 187.
Оженити, -ню́, -ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Н. п. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27.
Сноток, -тка, м. = снота. Чуб. IV. 451.
Ступиця, -ці, ж. Деревянная ловушка для звѣрей. О. 1862. II. 62.
Турків, -кова, -ве Принадлежащій турку. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.