гопкати
Го́пкати, -каю, -єш, гл. 1) Прыгать, топать, прыгая. 2) Як уже вийдуть на улицю, то то вже співают дівчата, а хлопці гопкают дружби.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Том 1, ст. 309.