Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гордівник

Гордівни́к, -ка́, м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 310.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРДІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРДІВНИК"
Безсонниця, -ці, ж. безсоння, -ня, с. Шейк. Безсонница. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Чуб. І. 141.
Веселонька И Веселочка, -ки, ж. Ум. отъ веселка.
Відпирськуватися, -куюся, -єшся, сов. в. відпирськатися, -каюся, -єшся, гл. Отфыркиваться, отфыркаться. Насіла собаки на кота, а він тільки відпирськується.
Засо́хляний, -а, -е. = засохлий. Тісто зверху не засохляне. Н. Вол. у.
Котелка, -ки, ж. Окалина мѣди, получаемая при выдѣлкѣ мѣдныхъ котловъ. Вас. 182.
Ліхта́рь, -ря, м. 1) = ліхтарня. 2) Подсвѣчникъ. Левиц. І. 506. О. 1861. І. Слов.
Ля́си, -сів, мн. Любезности. Кв. І. 192. ля́си підпуска. Любезничаетъ, заговариваете зубы. Ном. № 3091.
Пахтіти, -хчу, -тиш, гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Табанити, -ню, -ниш, гл. Грести кормою впередъ. Ейскъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРДІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.