Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гора

Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. Грин. III. 115. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Брунькувати, -ку́ю, -єш, гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.
Гайсання, -ня, с. = гасання.
Горі́х, -ха, м. Орѣхъ (плодъ). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 1) Орѣшина, орѣховый кусть, орѣховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. ІІІ. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. ІІІ. 407.
Догаря́ти и догоряти II, -ряю, -єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. Н. Вол. у. Жінка йому групко догаряє за свою худобу. Волын. г.
Огнище, -ща, с. 1) Костеръ. Спасибі жіночкам, на городі розіклали огнище і всякої страви понаготовляли. ЗОЮР. II. 286. в огнище вкинутися. Вспылить. Сердитий був парубок, так у огнище і вкинеться! Як жар стане. Харьк. г. 2) Мѣсто, гдѣ былъ костеръ. На огнищі не швидко виросте трава. Волч. у.
Поперегризати, -за́ю, -єш, гл. Перегрызть (во множествѣ).
Просвіта, -ти, ж. Просвѣщеніе, образованіе. Просвіти за плечима не носити. Ком. Пр. № 1003. І сей лист не мусить пропасти із історії української просвіти. Морд. II. 27. На тому й скінчилася наука й просвіта Сухобрусівен. Левиц. Пов. 21.
Спішвити, -влю, -виш, гл. Окончить пішву. Канев. у.
Ціновий, -а, -е. = циновий. Гол. ІІ. 611. Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26.
Чубитися, -блюся, -бишся, гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Ном. № 1304. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Ком. Пр. № 592.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.