Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гора

Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. Грин. III. 115. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Варишка, -ки, ж. = вареха. Варишков меду не їдіт, — т. е. лакомства нужно ѣсть понемножку. Фр. Пр. 138. Батько збирав лижкою, а діти їли варишкою. Фр. Пр. 24.
Вітцівщина, -ни, ж. = батьківщина. Желех.
Гухна́ль, -ля́, м. = Ухналь.
Здиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. зди́бати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. І. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. І. 273. Біда здибав легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Він нас здибав за селом. Камен. у.
Очистити, -ся. Cм. очищати, -ся.
Прибіжанин, -на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий... На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.
Прохмелятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прохмели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Протрезвляться, протрезвиться. Піду до коршомки, та й нап'юся, піду в вишневий сад, прохмелюся. Чуб. V. 51. Прохмелились вони да й думають: «Ой Боже мій, що ж це ми наробили? ми ж нагуляли не на 30, не на 50 карбованців». Чуб. II. 33.
Співаченько, -ка, м. Ум. отъ співак.
Спожиток, -тку, м. = споживок. Ворона улітку хоч і що добре запопаде на спожиток, то все кричить «гайно, гайно». Ном. № 14028.
Черк I меж. 1) Выражаетъ движеніе рѣжущаго орудія. Підняв косу та черк себе! МВ. 2) Выражаетъ ударъ, хвать! З сим словом черк його в пику! Кв. 3) Выражаетъ хватаніе, хвать! (Собака) кабана черк за ногу і покусала. О. 1862. IV. 83. 4) Чмокъ. Венера зараз одгадала, що в добрий час сюди попала, Вулкана в губи зараз черк! Котл. Кн. 5) Выражаетъ быстрое движеніе, напр. скачекъ. А я меж старі верби та скоком на пеньок, а з пенька черк на вербу. МВ. (КС. 1902. X. 154).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.