Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гора

Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. Грин. III. 115. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Гу́зно, -на, с. Задница. Ном. № 2995, 2617.
Дейне́цький, -а, -е. Относящійся къ дейнек'ѣ. Зашуміли в лузі дуби кучеряві загукали гадячане на дейнецькі лави. К. Досв. 202.
Зринутися, -нуся, -нешся, гл. Хлынуть. Зринулася водиця з Дунаю, з Дунаю тихого, бережку крутого. Мет. 294.
Костриця, -ці, ж. Кострика. Я ж думала, що нагаєчка з костриці, аж то вона з поганої сириці. Чуб. V. 599.
Миша́к, -ка, м. 1) Лошадь сѣрой масти. 2) Трава тимофеевка. Борз. у. 3) мн. Мышиный пометъ. 4) Род. п. — ку́. Мышьякъ. Котл. Ен. III. 48. Ум. мишачо́к.
Напува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. напоїти, -пою, -їш, гл. 1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Мет. 188. Возик коня напував. Чуб. V. 135. Напій, напій, чорнявая, сірії , воли! Чуб. V. 106. 2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем. Борз. у.
Поживання, -ня, с. 1) Житье. Нехай має в чужій землі добре поживання. Котл. МЧ. 426. Дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання. Котл. Н. П. 389. 2) Потребленіе. На, кажу, братіку мій! нехай тобі на добре поживання будуть (гроші). МВ. І. 31.
Попереповзувати, -зую, -єш, гл. Переползти (во множествѣ).
Собакуватий, -а, -е. Придирчивый, злой. Грин. III. 303. Собакуватий у нас урядник — страх. Волч. у.
Спережати, -жа́ю, -єш, сов. в. спереди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Опережать, опередить. Не спережай, Іване, йди поруч. Канев. у. Пливуть качки в два рядочки, одна й одну спережає. Мет. 57. Думка думку спережає. МВ. І. Він спередив мене конем. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.