Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

застава

Заста́ва, -ви, ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. Чуб. V. 29. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Рудч. Ск. II. 21. Положившії нову свиту і кожух в заставі. Мкр. Н. 3. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. АД. І. 217. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. МВ. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. К. Досв. 122. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. Гол. IV. 423. 4) за́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Шух. І. 235. Ум. заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати. Чуб. V. 89.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСТАВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСТАВА"
Ведмедько, -ка, м. = ведмедик.
Виправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виправити, -влю, -виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37. 5) — дочку. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шкуру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.
Дере́вце, -ця, с. 1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. Cм. Гільце.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Мет. 345. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. Чуб. V. 849. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. К. Хмельн. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Княгня, -ня́ти, с. = княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить. АД. І. 36.
Нав'я́зливий, -а, -е. = нав'язкуватий.
Перемінити, -ся. Cм. переміняти, -ся.
Приректи, -речу, -че́ш, гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!» Гн. І. 92.
Прокопати Cм. прокопувати.
Скласти, ся = складати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАСТАВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.