Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Гав'Юрка, -ки, ж. = вевірка. Cм. білка.
Гайок, -йка, м. Ум. отъ гай.
Допані́ти, -ні́ю, -єш, гл. — до чо́го. Сдѣлаться бариномъ до того, что..., стать такимъ бариномъ, что.... Допаніли до того, що й хати підмести не зумієте.
Острів, -рова, м.
1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться.
2) = острева. Ум. острівець.
Панас, -са, м. Игра въ жмурки. І у панаса грати стала, Енея б тільки уловить.
Пискнява, -ви, ж. Пискъ, пискотня. Оце пацюки підняли пискняву.
Поблекнути, -ну, -неш, гл. Поблекнуть. Там все поблідло і поблекло.
Тарівка, -ки, ж. = тарілка 1.
Трійник, -ка, м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными).
