Амуни́ця, -ці, ж. = Муни́ція. Зачав він [москаль] забивати цвяшки, де він ружжо повісить, де амуницію. Як амуницю спорядили і насушили сухарів.
Валькировий, -а, -е. Относящійся къ валькиру. Став серед хати проти валькирових дверей.
Дзирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати. У коміні гуло, вікна дзирчали, у хаті все ходором заходило.
Дуйнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ дути = дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула.
Ма́рни́й, -а, -е. 1) Пустой; тщетный, напрасный. У мене син марного слова не скаже. Розгнівався мій миленький та за марне діло. Та я прокляв його оселю марну. 2) Худой, болѣзненный на видъ. Сестро ж моя, сестро, сестро дорогая! Ой чого ж ти, сестро, на личку марная?
Пам'ятання, -ня, с. Память, воспоминаніе. На споминку, на вічне пам'ятання.
Понапоганювати, -нюю, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ).
Пощибати, -ба́ю, -єш, гл. Отряхнуть. На високій полонині пощибана роса: ба, кто єї да пощибав? Білявиця боса.
Рабівницький, -а, -е. Грабительскій.
Цвітонний, а е = вербний. Цвітонна неділя.
