Безділля II, -ля, с. Бездолье, несчастье (отъ слова доля). Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір'я. Ном. № 1661. Ой піду ж я по подвіррю та заплачу по безділлю. Балл. 12.

Відмолодикувати, -кую, -єш, гл. Прожить молодые годы.

Заходыты 1, -джу, -дышъ с. в. зайты, -йду, -деш,, гл. 1) Заходить, зайти (куда). Отъ вона заходить въ ту хату. Рудч. Та йшов козак до дивчыни, зайшов до вдовыци. Мет. 53. 2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232. 4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24. 5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Заходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 361 6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Гол. Я грала Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. О. 1862. ІV. 14. 7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. Харьк. у. 8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: свято, празник заходить, зайшов. свято заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе. 9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу... з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170. 10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я еще докуплю. Гол. III. 438. 11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила Котився год — родила ужа. Рудч. Ск. І. 81. То-же значеніе: зайти дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у. 12) — сльозами, кров'ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех. 13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. Желех. 14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. Ном. 1518. 15) заходыты в речі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. МВ. І. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. І. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. ІІ. 158. 16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. І. 12. 17) — у хмару. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите. О. 1862. II. 30.

Згляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. згля́нути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Зглянь на Христа єдина. Чуб. III. 19. Тільки зглянути на твої очі, той знать, скільки вони сліз вилили. Г. Барв. 280. — о́ком. Охватить взглядомъ. Коло її хати був великий луг, скільки оком зглянуть. Рудч. Ск. І. 145.

Неминуче нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305.

Підлеститися Cм. підлещуватися.

Побородник, -ка, м. Раст. Tragopogon. Шух. І. 20.

Розюшитися, -шуся, -шишся, гл. Сильно разсердиться, раздражиться.

Руків'я, -в'я, с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192.

Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.