Дружи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. 1) = дружити 1. Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. 2) Жениться. Не хтів а ні дружитись, а ні дома жити — чумакував.
Жидолю́бець, -бця, м. Другъ евреевъ, юдофилъ.
Знамірятися, -ряюся, -єшся, сов. в. знаміритися, -рюся, -ришся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться. Знамірився тікати додому.
Каліч, -чі, ж. соб. 1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Л2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів.
Лу́пання, -ня, с. Миганіе (хлопаніе глазами).
Пані, -ні, ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Сама Череваниха була пані ввічлива. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая! Съ притяж. мѣст. или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность мужчинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: жена. Приїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані.
Совгач, -ча, м. Песть въ сукновальнѣ.
Ступити II, -плю́, -пиш, гл. Иступить. Ступив мені так ножа, що й сала не вріжеш.
Тхореня, -няти, с. Маленькій хорекъ. Тхір вибіг з своїми тхоренятами.
Угороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. угороди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Вонзаться, вонзиться.
