Вирло, -ла, с.
1) Дышло коннаго привода.
2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы.
3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі.
4) мн. ви́рла. Глаза на выкатѣ.
Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Запа́зушний, -а, -е. О ребенкѣ: грудной. Ще мале дитя, запазушне.
Кручечок, -чка, м. Ум. отъ кручок.
Обуртувати, -ту́ю, -єш, гл. Напасть со всѣхъ сторонъ. Як несла я кішку в мішку, — трохи не обуртували собаки: як кавкнула, а собаки як за мною!...
Погіншливо нар. Успѣшно. Хоть би воно йшло погіншливо, а то полеш, полеш, мов і не сяпав.
Припарка, -ки, ж.
1) Припарка.
2) Сильное сѣченіе, порка. Березової дам припарки.
Сиротя, -тяти, с. Ребенокъ сирота. Діти мої не сиротята. Ум. сиротятко. Сиротятко, що не має роди.
Старчик, -ка, м. Ум. отъ старець.
Чечевиця, -ці, ж. Раст. Ervum Lens L. Хто в горох, а хто в чечевицю.
