Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Бусол, -сла, м. = бусель.
Буявіти, -вію, -єш, гл. = буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі.
Відерце, -ця, с. Ум. отъ відро.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Знаскока нар. Наскочивши, налетомъ.
Кіпніти, -ні́ю, -єш, гл. Таять.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Уберегати, -гаю, -єш, сов. в. уберегти, -режу, -жеш, гл. Уберегать, уберечь, устерегать, устеречь. Де ж його вбережеш садок за такими хлопцями: тільки одвихнувся, а воно вже на вишні.
Фіїн, -на, м. = хрещеник.