Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каювання

Каювання, -ня, с. Деревянные рубленные замки, для связи, напр., въ закромѣ. Мнж. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 229.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЮВАННЯ"
Дуда́рик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Ду́ксати, -саю, -єш, гл. Бить, пихать кулаками въ бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатер. у.
Зача́хти, -хну, -неш, гл. Простыть, остыть. Уже й борщ зачах, поки ти хліба приніс.
Звик, -ку, м. Привычка, обыкновеніе. Вх. Лем. 418.
Побігач, -ча, м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Рк. Левиц.
Поприбірати, -ра́ю, -єш, гл. Прибрать. І в хаті, і в дворі поприбірала, аж глянути любо. Харьк. у.
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Харьк. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Топцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Часто топтать. 2)коло ко́го. Ухаживать за кѣмъ.
Ухлюпати, -паю, -єш, ухлюстати, -таю, -єш, гл. Обрызгать, забрызгать.
Цуцу! меж. Призывъ для собакъ. Цуцу, босий, не толоч проса. Ном. № 11233. Иногда, какъ бранное, и для людей. Цуцу, скажені! схаменіться. Шевч. 159.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.