Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Відв'Язувати, -зую, -єш, сов. в. відв'язати, -жу, -жеш, гл. Отвязывать, отвязать.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного.
Закола́тати, -таю, -єш, гл. Постучаться. Заколотав в двері.
Наконе́чник, -ка, м. Наконечникъ.
Недогодно нар. — кому. Недостаетъ (кому).
Позживати, -ва́ємо, -єте, гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали.
Промел, -лу, м. Плата за помолъ зерномъ. В нас беруть десяту мірку промелу.
Рум'янка, -ки, ж. Раст. Anchusa officinalis L. Ум. румя́ночка. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум'яночки на неділю на віночки.
Станва, -ви, ж. Большая кадка, бочка.
