кача

Кача, -чати, с. (мн. качата и качата. Камен. у.). Утенокъ. Гусята, качата гречку поїли. Н. п. Качка качат вивела. Мнж. 36. Ум. качатко, качаточко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 227.

Випадкові слова

Відтавати, -таю, -єш, сов. в. відтанути, -ну, -неш, гл. Оттаивать, оттаять.

повністю...

Погарь Мѣсто, на которомъ сожженъ лѣсъ. Вх. Зн. 21.

повністю...

Гоя меж. = Гей, ой. Гоя, гоя, всяка дівка моя! Чуб. І. 80. Гоя, гоя, гоя! що зо мною, що я? Шевч. 281.

повністю...