Блоня, -ні, ж. Часть поля.
Відколядувати, -дую, -єш, гл. Окончить колядування.
Гармидер, -ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка.
Го́нтовий, -а, -е. Сдѣланный изъ гонта. Ґонтовий дах Округи церкви.
Мана́, -ни, ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Пускають між народ ману. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — Бог його знає! Може таку ману пуска.
Нутрішній, -я, -є. Внутренній.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив.
2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону.
3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою.
Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони.
Сидьма нар. Сидя. Він був сидьма тоді, як нас покликали, — сидів, а не лежав.
Таборовий, -а, -е. Лагерный.
