Багатий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. багатий на що. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Либонь же ти на розум не багатий. багатий на слово. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі.
2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий.
3) багатий вечір, — та кутя = багат-вечір. Ум. багатенький.
Глембеї, -бей, ж. мн. Мѣсячное очищеніе женщины.
Грабча́к, -ка́, м. 1) Молодое деревцо граба. 2) Высокій, тонкій и лѣнивый волъ.
Дручи́на, -ни, ж. = дрючина.
Дубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дубкати. Кінь дубнить ногами.
Навви́пинки нар. На вытяжку. Іван стоїть наввипинки перед командиром.
Розохотити, -ся. Cм. розохочувати, -ся.
Росколупати Cм. росколуплювати.
Становець, -вця, м. = станва.
Тавлетка, -ки, ж. Аспидная доска.
