Напосіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напосі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Приставать, пристать, навязываться навязаться, нападать, напасть. Напосілася жінка, щоб таки їхати у ярмарок. 2) Твердо вознамѣриться что-либо сдѣлать. Напосілися на тоє, шоб тужило серце моє. Напосівся хату будувати.
Позатопляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Затопить водою (во множествѣ). Не клади гнізда у вершині Дністра: у вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляв, вона твої дітки позатопляє.
2) Затопить (печи).
Поцвічити, -чу, -чиш, гл. Поучить, пошкодить.
Предківський, -а, -е. Доставшійся отъ предковъ. Єремія на диво обновив предківський замок.
Скопковий, -а́, -е́ ? Як дружко ж нести попові здумав перепієць, то Тарас сунув на його скопковий червінець.
Сумування, -ня, с. Печаль, грусть. Були в нас старі сумування.
Тичина, -ни, ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був.
Шкаралюща, -щі, ж. Скорлупа яйца.
Шнирити, -рю, -риш, гл. Шнырять? Утята так і шнирять по над головами.
