Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Кіпочка, -ки, ж. Ум. отъ копа.
Мо́тлох, -ху, м. 1) Хламъ, тряпье, обломки, клочки. М'ясо розварилось на мотлох. Побив змія на мотлох. Сніп на мотлох побив. 2) Сбродъ, сволочь. Зоставайся ж із жидами та з мотлохом панським. А то ж добре, що ти там на городі балакаєш із політницями, з усяким мотлохом?
Обкаджувати, -джую, -єш, сов. в. обкади́ти, -джу, -диш, гл. Кадить, покадить вокругъ чего.
Обчепляти, -ля́ю, -єш, гл. Обвѣшать. Обчепляв старця торбами.
Опупок, -пка, м. Завязь (плода).
Позаводитися, -димося, -дитеся, гл. Завестись (во множествѣ). У нас в обох хатах цвіркуни позаводилися.
Понагрівати, -ва́ю, -єш, гл. Нагрѣть (во множествѣ).
Хакати, -каю, -єш, гл. Тяжело дышать, — запыхавшись отъ жары и пр. Душно Рябкові — бач, як хакає, язик висолопивши. День був гарячий, сказано, в серпні; сонце пекло, наче думало ввесь світ запалити; ворони по скалах хакали, роти пороззявлявши. Чого ти так хакаєш? — Захапався б і ти, як би стирив на гору такого мішка.
Швайкуватий, -а, -е. = швайковитий.
