Бурулька, -ки, ж. 1) Точеная головка у палки. 2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. 3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б'ють під стелю через рульки джерела сивухи. 4) московська бурулька. Кукишъ. Ум. бурулечка.
Дово́зити, -во́жу, -зиш, сов. в. довезти́, -зу́, -зе́ш, гл. Довозить. Найнявся мужик довезти двох жидів у містечко на ярмарок.
Кинджал, -лу, м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера.
Повзання, -ня, с. Ползаніе.
Проточина, -ни, ж.
1) Мѣсто въ плотинѣ, гдѣ вода просачивается. Уміємо проточини гатити і сховане на Божий світ являти. Дыра, сквозь которую протекаетъ вода (въ крышѣ, запрудѣ).
2) Дыра, проѣденная мышами, червями.
Ручай, -ча́ю, м. Ручей. Приблудився до гаю, дрібненького ручаю і став коня панувати. Ум. ручаєць.
Скаву! меж., выражающее визжаніе нѣкотор. животныхъ, напр. собаки, зайца. Лапки попік (зайчик). Скаву! Скаву!
Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ).
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ).
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Ум. тугенький, тугесенький.
Урожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уродитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Який вродивсь, таким і вмерти. 2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. Вродилось просо таке славне. Та вродиться та льониченько. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. 3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Він так і вродивсь перед моїми очима.
Чіпок, -пка, м.
1) Ум. отъ чіп.
2) = чепець 1. Бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки. Ум. чіпо́чок, чіпчик, чіпчичок. Глянь, Палазю, на поріг, несуть чіпчичок либонь твій.
