Верзякання, -ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання.
Загука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.
Лигну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Удариться. Що се в тебе око підбите? — Та се я нахилилась хату мести та як лигнулась об стіл, об ріжок, та й набила.
Одинець, -нця, м.
1) Единственный сынъ. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши.
2) Одинъ человѣкъ. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. По одинцю. По одиночкѣ, по одному. Сіх ляхів дуків, срібляників по одинцю з хати вивождають.
3) Дикій кабанъ, волкъ, ходящій въ одиночку. Ум. оди́нчик, оди́нчичок. Тим я тебе полюбила, що въ батька одинчик.
Позачинювати, -нюю, -єш, позачиняти, -ня́ю, -єш, гл. Затворить (во множествѣ). Царські врата позачинювані. Позачиняйте віконниці. Ворожечка позачиняні.
Полюбити, -блю́, -биш, гл. Полюбить. Полюбила пройдисвіта. Будь для того, мати, добра, що я полюбила.
Поругатися, -га́юся, -єшся, гл. — ким. Надругаться, поиздѣваться надъ кѣмъ. Як прийде бідний, як ним ся поругают, а як прийде богач..., як їго шануют.
Почасточка, -ки, ж. = почастунок. Матінко, повная роже, прошу тебе на почасточку, на цюю чарочку.
Сіменитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. О женщинѣ: рожать дѣтей. Тільки діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись.
Хламати, -маю, -єш, гл. Съ жадностью ѣсть. З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка і кабанчик і давай похапцем хламати зерно.
