Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Водозбір, -збору, м. Бассейнъ.
Дбач, -ча́, м. Пріобрѣтатель, рачитель.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ.
Наворо́тник, -ка, м. Раст. = наворотень, Alchemilla vulgaris.
Наполюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Достать охотой, поймать на охотѣ.
Повикликати, каю, -єш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай усіх дітей.
Промовити, -ся. Cм. промовляти, -ся.
Унаслідувати, -дую, -єш, гл. Унаслѣдовать. Кого Бог благословляє, унаслідує той землю.
Хряпко нар. О дорогѣ: покрыто колотью. Дуже хряпко їхать, — так колеса і підскакують, — тоді саме підмерзло. Тоді було сухо, я це добре запримітив. Ішов дощик і підмерзло, стала ніби то ожелідь. Але хоча й було хряпко, так у мене коні були ковані.
