Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карниз

Карниз, -зу, м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц. І.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРНИЗ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРНИЗ"
Варівко нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.
Весіленько, -ка, с. Ум. отъ весілля.
Відлічити, -ся. Cм. відлічувати, -ся.
Горда́, -ди́, ж. = Орда. АД. І. 117. Наступає горда. Лукаш. 123.
Значка, -ки, ж. Мѣтка, (Кіевск. у.), значекъ. Подивись, он у воротях шапка комишина. К. МБ. X. 7.
Клинчик, -ка, м. Ум. отъ клин.
Мешка́ненько, -ка, с. Ум. отъ мешкання.
Палга, -ги, ж. Плита. Угор.
Пинчук, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРНИЗ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.