Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карюковий

Карюковий, -а, -е. Принадлежащій карюко́ві.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮКОВИЙ"
Вуянка, -ки, ж. = вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуяня. (Галиц.).
Горго́нія, -нії, ж. Георгина. Правобер.
Зумітися, міюся, мієшся, гл. 1) = зуміти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.
Копишник, -ка, м. = коповик. Богодухов. у.  
Мути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Смущаться; волноваться. Отсе не где Катря! — мутиться мати: хто ж мене оплаче? МВ. ІІ. 197.
Прицмокувати, -кую, -єш, сов. в. прицмо́кнути, -ну, -неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199.
Розворовувати, -вую, -єш, сов. в. розворува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = розворювати, розворити.
Синеня, -няти, с. Маленькій сынокъ. Мнж. 45.
Уторувати, -рую, -єш, гл. Уѣздить, укатать, прогорить. Вторований шлях.
Щерба, -би, ж. Наваръ изъ чего-либо; уха. Щерби багато, а галушок трохи. Ном. № 7559. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами. Мкр. Г. 4.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЮКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.