Агу́! меж. 1) = Аго́в. 2) Уже, вотъ, какъ вотъ. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Агу, їй стало більше волі. 3) Прочь! кишъ! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ирій полетіли. Агу! гиля! до сатани!.. 4) Подражаніе воркованію голубей. Каже голубка: «Агу! а ту забув, а другую здумав. Агу, а ту забув, а другую здумав!»
Відлупити, -ся. Cм. відлуплювати, -ся.
Герцювання, -ня, с.
1) = герець.
2) = гарцювання.
Дя́тини, -тин, ж. мн., также Ум. дятинки. Обычай: на третій день Христова Воскресенія, послѣ обѣдни раздавать бѣднымъ куски освященныхъ пасхи, мяса, колбасъ и яйца.
Навпо́мірки нар. — нести́. Нести ведро вдвоемъ, поддерживая коромысло съ двухъ сторонъ въ то время, какъ ведро находится посрединѣ коромысла. Он малі дівчата несуть відро води навпомірки.
Озерявина, -ни, ж. Высохшее озеро, мѣсто, гдѣ было озеро. Його картопля і баштан як раз біля тієї озерявини, що на заломах, як їдеш у Кам'янку.
Пасисто нар. Полосами. Висипав мак пасисто.
Полк, -ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади.
Сукенце, -ця, с. Ум. отъ сукно.
Шевлія, -лії, ж. = шавлія. Ум. шевлієнька, шевлієчка. Шевлієньку сажу.