Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каруца

Каруца, -ци, ж. 1) Карета. Я тобі подарую... і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вивозять на ноле. Шух. І. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. І. 145.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРУЦА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРУЦА"
Безрода, -ди, об. Безродный человѣкъ. Був він безрода та й пристав до нас доглядати двору. О. 1862. ѴІІІ. 15.
Ворушитися, -шуся, -шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. І. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди.... народ ворушився. Стор. МПр. 51.
Затуга́віти, -вію, -єш, затугну́ти, -гну, -неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Камен. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. Cм. затужавіти.
Манту́ли, -тул, ж. мн. 1) Подачки, собранныя колядниками или нищими. Лебед. у. 2) Родъ пирога изъ кукурузной муки съ сыромъ. Вх. Зн. 35.
Облудно нар. Лицемѣрно, притворно.
Одд.. Cм. отъ віддавання до віддячливий.
Підскочити Cм. підскакувати.
Просурень, -рня, м. Раст. а) Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. І. 120. Cм. просерень. б)гадючий. Bulbocodium ruthenicum Bunge. ЗЮЗО. І. 115.
Ростурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
Урівень, урівні, нар. Наравнѣ, въ уровень.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРУЦА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.